Все про мобінг та булінг

Психологічна проблема мобінгу/булінгу в шкільному середовищі.

           Розбудова системи освіти відбувається у складних соціокультурних умовах та в ситуації загострення негативних явищ в учнівському середовищі. Зокрема, майже в кожному учнівському середовищі існує проблема мобінгу.

Проблема мобінгу, як психологічна, була окреслена ще в 70-80-х роках минулого століття у Швеції, потім в Німеччині, Польщі та інших країнах Європи. Важливим є те, що це слово пов’язане з довготривалим виключенням особистості, учня, дитини з групи, класу, колективу. Мобінг — це регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди людині, дитині. Це довготривале “відторгнення” дитини більшістю членів класу чи групи. Як показують дослідження, актуальним в учнівських колективах стало поняття «мобінгу» (від англ. — натовп, глум й означає психологічний терор, який здійснює група по відношенню до особистості).

Види мобінгу:

• бойкот,
• причіпки,
• кепкування,
• дезінформація,
• спричинення шкоди здоров'ю,
• дрібні крадіжки або псування особистих речей.

Крім того, в залежності від походження, мобінг поділяють на вертикальний (боссинг) — від керівництва, або відповідно від підлеглих, і горизонтальний — від колег або учнів.

Передумови мобінга з боку жертви:

• конкуренція з вже існуючим авторитетом (через відхилення від психологічних рамок колективу, начальства);
• стиль поведінки, як у жертви (слабкість, жалібність).

Найчастіше жертвами шкільного насилля стають учні, які мають:

• фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;
• особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;
• особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;
• страх перед школою;
• відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);
• хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення,  дисграфія (порушення письмової мови), дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування) і т.д.
• низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні.

Наслідки мобінга 

• неадекватне сприйняття власної індивідуальності – занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;
• неадекватне сприйняття реальності – формування дезадаптаційних захисних психологічних механізмів;
• тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх;
• відхилення в поведінці – адиктивна, антисоціальна (крайньої формою якої є кримінальна), суїцидальна;
• формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна і т.д.;
• порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є розлади мовлення) -  страх спілкування з людьми, крайню недовіру до людей, відсторонення від спілкування з колективом (в школі це проявляється у вигляді прогулів).

Напрямки превентивної роботи:

• підтримуйте позитивний статус дитини (потенційної жертви мобінгу) в класі;
• підкреслюйте важливість спільної роботи у колективі;
• формуйте в учнів навички самоконтролю, асертивної поведінки та позитивне ставлення до себе;
• засуджуйте твердо й постійно деструктивну й антисоціальну поведінку учнів;
• використовуйте в роз’яснювальній  профілактичній діяльності такий матеріал, що спонукатиме слухачів до міркувань та осмислення власної поведінки;
• заохочуйте учнів до позитивних зрушень в особистісному зростанні, тобто підтримуйте у них прагнення до самовдосконалення.

        

Основні завдання соціально-педагогічної і корекційної роботи з жертвами шкільного насилля:

• створити психологічний комфорт для отримання жертвами мобінгу позитивного досвіду підтримки і довіри;
• сформувати навички упевненої поведінки, розвинути впевненість в собі, позитивне самосприйняття;
• допомогти учням розвинути навички конструктивного спілкування, комунікативну компетентність;
• мінімізувати відчуття людиною своєї одинокості шляхом формування потреби у приналежності до групи;
• підвищувати рівень емоційної комфортності шляхом зниження тривожності;
• працюючи з колективом, в якому зафіксовано явище мобінгу, необхідно в напрямку зниження агресивності, формування толерантності, емпатійності в учнів з метою вторинної профілактики виникнення мобінгу.

 Моббинг в школе. Что делать, если над ребенком издеваются одноклассники?

Если ваш ребенок стал замкнутым и нервным, постоянно ищет причины, чтобы не пойти в школу, возвращается с уроков подавленным, не стоит ждать, что само пройдет. Нужно бить тревогу, так как причина может быть в моббинге - психологическом давлении одноклассников при помощи насмешек, придирок, бойкота, травли и откровенных издевательств.
Известно давно, дети жестоки своей непосредственностью. А, объединившись в группы и направив свое отрицательное отношение на конкретного человека, могут нанести неисправимые психологические травмы объекту своих издевательств.
Но многие родители, попадая в такую ситуацию, просто не знают, как себя вести и что предпринять. Открутить уши всему классу? Пойти выяснять отношения с родителями обидчиков или нажаловаться директору школы?..
Как защитить своего ребенка, не навредив ему при этом?

Моббинг - это веяние современного общества, или существовал всегда?
Психологи не могут точно ответить на этот вопрос, но уверены в том, что с развитием техники этот феномен только усилился. Сейчас издевательства могут быть не только частного, но и виртуально-общественного характера.

Моббинг (от англ. mob — толпа) — форма психологического насилия в виде травли сотрудника в коллективе, как правило, с целью его последующего увольнения. ( Wikipedia®).

Касательно школы можно сказать, что моббинг - это долговременные издевательства одноклассника или группы детей. Издевательства не обязательно носят характер физического насилия. В средних учебных заведениях чаще всего моббинг происходит психологически: обидными словами, жестоким высмеиванием, бойкотами. Обычный учебный день жертвы таких издевательств состоит из череды катастроф и унижений.

Бесспорно, ребенок ( или подросток) должен достаточно рано научиться сам разбираться в сложных ситуациях и уметь отстаивать свою точку зрения, защищать свои интересы. Но это не значит, что родители не должны вмешиваться в сложившуюся ситуацию, так как моббинг не проходит сам по себе, тем более в группе школьников. Жертва издевательств вынуждена подчиняться сильнейшей стороне. И, если взрослые не принимают никаких попыток вмешаться, моббинг только набирает обороты.

Моббинг всегда вырастает из какой-то конфликтной ситуации. Унижая жертву, “преступники” чувствуют себя сильнее и отважнее. В тоже время ребенок, над которым происходит насилие, чувствует себя загнанным в угол. Чтобы он не предпринимал, ему практически не удастся выбраться из создавшейся ситуации. Если он ищет помощи у взрослых - он слабак, если он избегает своих мучителей - он трус, если он пытается найти с настроенными против него детьми контакт, он подхалим...

У вас возникло подозрение, что ваш ребенок мог стать объектом издевательств? Поговорите с ним. Но делать это нужно очень осторожно. Только умеющие слушать родители смогут достучаться до запуганного детского сердца.
Тот, над кем издеваются, переполнен страхом, злостью и чувством стыда.

Ни в коем случае нельзя искать причину создавшейся ситуации в ребенке. Существует распространенное мнение, что жертва всегда сама виновата в том, что над ней чинят насилие. Это далеко не так! Многие дети и подростки становятся жертвами лишь потому, что были произвольно выбраны сильной стороной или же стали заложниками создавшейся не в их пользу ситуации.

Какие способы защиты своего ребенка от моббинга в школе не приносят результатов:

• Поговорить с родителями детей, издевающихся над ребенком. Естественно, каждый родитель будет защищать собственное дитя и всячески его выгораживать.
• Поговорить с самими детьми. Родители, ищущие контакт с надругателями, тем самым сигнализируют им, что сам ребенок не может противостоять их силе. Этим вы еще больше ослабите позицию своего сына (дочери).
• Не стоит брать на первый разговор с учителем ребенка. Как бы не был настроен преподаватель, ребенку такой разговор принесет лишь отрицательные чувства, он будет еще больше винить себя и отстранятся от всего остального мира.

Но без разговора с учителем не обойтись. Но к беседе необходимо подходить основательно подготовившись. Что вы ожидаете от учителей? Как должна поступить школа? Как преподаватели могут помочь ребенку? Если пришло время разговора, необходимо вместе с учителем выработать стратегию решения проблемы. Постарайтесь больше говорить о фактах, а не об эмоциях. Обвинения и угрозы не принесут ничего хорошего, а только помешают принять верное решение.
Следующие дни следует подождать, принесет ли выработанная стратегия ожидаемые результаты. Если нет, следует беседовать с учителем дальше. Может быть, нужно привлечь на свою сторону педсовет или любимого учителя ребенка, родителей других детей или школьного психолога.
Самой действенной считается стратегия «No Blame Approach», при которой разбирается ситуация совместно со всеми её участниками и учителем, но никаких наказаний или дальнейших обвинений не происходит. Она основана на способности детской психики перерабатывать ситуацию и самим находить оптимальное решение.

И напоследок хочу рассказать историю моей знакомой: однажды она узнала, что старшие ребята отбирают у её сына деньги и просто не дают ему прохода. Тогда она подошла к ним и попросила их взять её мальчика под свою защиту, потому что он еще маленький, а они такие взрослые и сильные. По прошествии небольшого отрезка времени, мальчишка во всю гонял со своими прошлыми обидчиками мяч во дворе, ходил к ним в гости и звал к себе на день рождения.

Ця презентація може бути корисною для Вас!

https://drive.google.com/file/d/0B4iL_mdrivUTNWV0X2loTlR3Vjg/view?usp=sharing