Школа молодого вчителя

Основні моменти для успішної діяльності

• Приходьте в кабінет заздалегідь до дзвінка. Переконайтеся, що все готово до уроку. Прагніть до організованого початку уроку.
• У вас завжди повинен бути конспект уроку, так ви будете впевнено почуватися і чітко знати план діяльності.
• Чітко ставити перед собою мету кожного уроку.
• Починайте урок енергійно, цікаво, ведіть його так, щоб кожен учень з самого його початку й до кінця був зайнятим.
• Захоплюйте учнів змістом матеріалу.Контролюйте темп уроку, допомагайте «слабким» повірити в свої сили.
• Стежте за тими, у кого нестійка увага.Попереджуйте відразу спроби порушити робочий ритм.
• Звертайтесь частіше з питаннями до тих, хто може на уроці відволікатись.
• Пам'ятайте про почуття міри в стосунках з учнями.
• Мотивуйте оцінки знань, скажіть учневі, над чим йому слід ще попрацювати. Це буде привчати до дисциплінованої праці. Учень буде звикати до того, що вказівки вчителя потрібно виконувати обов’язково.
• Закінчуйте урок загальною оцінкою роботи класу й окремих учнів. Нехай усі відчують задоволення від результатів праці.
• Намагайтесь помітити позитивне в роботі недисциплінованих дітей, але не надто часто.
• Закінчуйте урок разом із дзвінком.
• Не допускайте конфліктів із цілим класом або із значною частиною класу. А якщо вони виникли, не затягуйте, шукайте разом шляхи їх вирішення.
• Враховуйте психологічні особливості учнів.
• Використовувати проблемні питання, творчі завдання.
• Прагнути до взаєморозуміння з учнями.
• Не забувайте про почуття гумору.
• Слідкуйте за своєю мовною культурою.Мова – найважливіший інструмент педагогічної праці.

Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

Рекомендації вчителям із забезпечення засобів впливу на підлітка щодо поліпшення його поведінки

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в різних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

– не бажано розділяти учнів (шляхом оголошень оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

– залучати їх до організації такої діяльності;

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

Рекомендації учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

Правила роботи з агресивними дітьми:

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних спееобів вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

7. Розвивати здатність до емпатії.

8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

9. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

10. Учити брати відповідальність на себе.

Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, психолог має працювати спільно з психотерапевтом і психіатром.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.

Методи керування пасивно-агресивною поведінкою учнів

1. Зрозуміти, що пасивно-агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.

2. Зрозуміти, що мета пасивно-агресивної дитини — вивести вчителя з рівноваги, домогтися, щоб він втратив контроль над собою.

3. Зрозуміти, що всі пасивно-агресивні тактики — це неприйнятні способи вираження гніву та злості.

4. Проаналізувати, як ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб упевнитися, що ви самі не реалізуєте у своїй поведінці пасивно-агресивний стиль.

Поради вчителям по роботі з дітьми агресивної поведінки

• 3 агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах — таким чином ви провокуєте посилення агресивних імпульсів. Послідовне використання спокійної, плавної мови дасть дитині змогу переключитися і почати слухати вас. При цьому особливо важливо визнати право дитини позбуватися своєї енергії різними способами, після чого вона почне прислухатися, у вас з'явиться шанс допомогти їй опанувати конструктивні методи виходу агресивних імпульсів.

• Деякі діти під впливом дорослих довгий час здатні стримувати свої агресивні імпульси навіть тоді, коли інші зачіпають їхню особистість («Битися недобре! Не зважай!»). Щоправда, ніхто не вчить не чути образ на свою адресу. Наслідок — час від часу в такої витриманої дитини відбувається сильний вилив емоцій. І якщо вона вже вдарить кривдника у такому стані, то не дивно, що це може призвести до його травмування. Тому, як співають у пісні, «честь должна бьіть спасена мгновенно». Тоді буде набагато менше проблем.

• Агресивні вияви можна знімати за допомогою спеціальних вправ. Наприклад, навчити дитину зосереджувати увагу в момент імпульсу на своїх руках і навмисне стискати кулаки з максимальним напруженням. Гіпернапруження обов'язково зміниться релаксацією м'язів. І якщо агресія не минає, то принаймні стає керованою.

• Добре допомагає агресивним дітям і психофізичне тренування. Навички виконання вправи «Левітація рук» дозволяють зменшити загальний рівень агресивності й навчитися керувати собою в кризових ситуаціях.

Правила покарання агресивних дітей та підлітків

• Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини — ні фізичному, ні психічному. Понад те, воно має бути корисним. Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте, навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про всяк випадок».

• За один раз — одне. Навіть якщо провин багато, покарання може бути суворим, але тільки одне за все відразу» а не по одному за кожну провину. Салат із покарань — страва не для дитячої душі! Не можна карати за рахунок любові. Хай там ідо трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й заохоченні, на які вона заслуговує.

• Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.

• Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

• Без приниження. Хай там що сталося, хай там якою є провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотний бік.

• Дитина має боятися не покарання, не гніву, а нашого засмучення. Слід розуміти, що, не будучи досконалою, вона не може не засмучувати тих, хто її любить.

Для підвищення мотивації учнів пропонується:

• забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати ре­зультат діяльності;

• використовувати всі можливості навчаль­ного матеріалу для того, щоб зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мис­лення;

• організувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення класу до предмета і навчання в цілому;

• самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим у їхніх успіхах, мати авторитет;

• бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви;

• деяких учнів доводиться змушувати вчи­тися, постійно заохочувати чи карати, залучати  батьків для спільного контролю.

Умови формування навчальної мотивації учнів:

• створення умов для самопізнання;

• розвиток уміння вступати в діалог з навколишнім світом;

• удосконалювання способів здобування знань;

• створення активного пізнавального діяльного середовища;

• оволодіння контрольно-оцінними діями;

• застосування методів теоретичного й творчого мислення;

• формування культури розумової праці.

Як сприяти саморозвитку учнів

Пам’ятка для педагогів

1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.

2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомен­дації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.

3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих про­блем, пропонувати чіткий алгоритм, ви­конання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних ре­комендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набу­ті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.

4.Учням з низь­кою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здій­снення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи ін­ших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати гімназистам можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропо­нованих.

5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отри­маних у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розви­вають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.

6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати  так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.

СПІЛКУВАННЯ З ВАЖКИМИ БАТЬКАМИ. ЯК НЕ ДАТИ ЗАГНАТИ СЕБЕ В КУТ

Кожен учитель розуміє вираз «важкі батьки», тому що педагоги точно знають, що не тільки діти можуть бути важкими. Іноді мами і тата скандалять, іноді телефонують у такий час, коли і близькі люди зателефонувати не наважаться. Є такі батьки, які вимагають, щоб ви ставилися до їхньої дитині особливо уважно або ставили тільки високі бали. Як правильно поводитися вчителю, спілкуючись з батьками, які часом поводяться так , що їхня поведінка заводить у глухий кут? Розгляньмо кілька таких ситуацій і знайдемо для них гарні й правильні рішення.

Розгніваний тато практично вривається в клас або вчительську. Він гнівно вигукує різкі фрази, звертаючись до вас, можливо, навіть ображає вас або школу. Ви не очікували такого нападу, не розумієте, у чому справа. Як з гідністю обернути подібну ситуацію на свою користь? Справа відбувається при дітях? Головне завдання — відвести розгніваного батька подалі від дитячих очей і вух. Але що робити, якщо такий батько вас абсолютно не чує? Розмовляти варто тільки короткими фразами, спокійним, але в той же час досить гучним і впевненим голосом.

-  Пройдемо зі мною. Говорити ми будемо в іншому місці.

Або ось так:

-  Вийдемо звідси. Зараз ми підемо в учительську і там спокійно поговоримо.

Агресивні люди поводяться напористо, але вони не очікують від вас спокійної впевненості у від повідь. А що робити, якщо тато продовжує кип’ятитися, і ви не можете вивести його «з поля бою»? Різко поверніться спиною і йдіть геть.

Як правило, приголомшений нападник мимоволі буде змушений піти за вами. І тут вже позиції змінюються. Він бачить вашу спину, але не обличчя. У вас є час прийти до тями, а його позиція нападника перетворюється на залежну. Але от ви пішли від дітей і тепер вам необхідно брати ситуацію у свої руки. Якщо ви маєте справу з агресивним співрозмовником, то вибирайте правильне місце для переговорів. Не заганяйте себе в кут своїми руками. Ззаду у вас завжди повинен бути шлях до відступу. Тобто, якщо батько буде продов жувати наступати на вас, ззаду не повинна виявитися стіна або глухий кут.

Не займайте таку позицію, у якій ви будете сидіти, а батько стояти, нависаючи над вами. Позиції повинні бути «на рівних». Тому краще розмовляти стоячи. Потік негативу не припиняється, але ви не чуєте ніяких конструктивних запитань чи ідей? Тоді скористайтеся гарним прийомом: скажіть, що вам потрібно піти ненадовго. Цей прийом допомагає збентежити співрозмовника. Той втрачає ґрунт під ногами, адже ви йдете, і йому якийсь час буде просто ні на кого нападати. Коли ви повернетеся, його запал уже достатньо спаде, і можна переходити до конструктивної розмови, вести яку вже будете ви.

За час вашої відсутності ви зможете продумати свої  питання, які повинні бути чіткими і зрозумілими. Не варто говорити агресору, що з вами не можна розмовляти в такому тоні, що тут школа і т.ін. Краще сказати, що ви бачите, як він розгніваний і вам потрібно дізнатися причину. Але попросіть його припинити кричати і спокійно розповісти, у чому справа.

Маленький секрет: приходячи до школи, батько відчуває все те, що він переживав у дитинстві, коли був школярем. І якщо він раніше боявся вчителів, виступи біля дошки, повернення батьків зі зборів, то, змушений приходити до школи з приводу своєї дитини, він, уже дорослий, виливає свої старі образи на вчителів свого чада. Така дитяча позиція рідко буває конструктивною, тому не варто продовжувати бесіду занадто довго. І взагалі, якщо ви розумієте, що розмовляти з таким батьком вам занадто складно, ви спокійно можете покликати когось на допомогу — завуча, директора і навіть охоронця. Їхня присутність напевно заспокоїть розгніваного батька.

Батьки учнів телефонують вам у пізній час, незважаючи на вихідні та свята. Причому, розмови рідко бувають короткими. А вам ніяково сказати, що ви втомилися або вам потрібно робити сімейні справи.

Правила гри — ось що вам потрібно. І робити це варто на самому початку вашого знайомства з батьками. Ви берете новий клас. На першій зустрічі з батьками або на зборах закладаються основи ваших з ними стосунків. І саме тоді ви повинні розповісти їм про те, як буде вибудовуватися ваше спілкування: коли вони зможуть прийти до школи, щоб поставити вам питання про дитину, коли зможуть вам зателефонувати. Ось тут ви і повідомляєте, що телефонувати вам можна в будь-який

будній день до 19 години (час, звичайно ж, ви встановлюєте самі, але межі не повинні бути занадто тривалими). Не дозволяйте батькам класу телефонувати вам занадто пізно. Ви повинні дати зрозуміти батькам, що готові завжди їх вислухати, зрозуміти і допомогти. Але ви так само повинні з перших хвилин спілкування показати батькам, що у вас є недоторканний час і витримати ту дистанцію, яка надалі не дасть їм турбувати вас вечорами.

Якщо ж деякі батьки все ж телефонують вам занадто пізно, то скористайтеся можливістю ще раз встановити межі вашого спілкування. Запитайте, що мама чи тато хотіли запитати, але не відповідайте на питання зразу, а домовтеся, що зателефонуєте завтра в робочий час. Будьте ввічливі, але тверді у своєму намірі не продовжувати розмову занадто довго. Дайте зрозуміти, що зараз поспішаєте, зайняті якоюсь важливою справою або відпочиваєте.

Але якщо вам не вдається згорнути розмову відразу і вона затягується на годину або навіть більше? Вам ніяково перервати співрозмовника, але ви не бачите можливості її закінчити, оскільки співрозмовник весь час говорить. Простий, хоча, можливо, не надто коректний спосіб — імітувати «обрив зв’язку». Ви можете перетелефонувати і продовжити розмову, але так ви перехопите ініціативу. Ви зможете сказати, що із задоволенням поспілкуєтеся зі співрозмовником в інший час, але не сьогодні. Будьте наполегливі і не попадайтеся на вудку любителя поговорити. Якомога швидше згортайте розмову і кладіть слухавку.

Що робити, якщо батьки звинувачують вас у недостатній якості викладання, у тому, що ви занадто погано вчите їхню дитину? Низький рівень знань, погані оцінки... Прикро?

Такі слова чути особливо прикро. Адже ви працюєте, не покладаючи рук, намагаєтеся допомогти і навчити кожну дитину. Розгубленість, образа — ось почуття, які відчуває вчитель у цей момент. І хочеться спростовувати слова батьків, довести, що це не так. Але ж подібні нападки найчастіше бувають результатом завищених вимог до дитини, бажанням бачити свою дитину найрозумнішою і найкращою. І це не стільки каміння у ваш город, скільки невпевненість у своїх батьківських силах, відчуття, що здібності дитини недостатньо гарні. Не завжди те, що кажуть батьки, і є істинним сенсом їхніх претензій. Переверніть ситуацію.

Для початку вислухайте батьків. Дозвольте їм виговоритися, при цьому ставте навідні запитання:

- Чому ви так думаєте?

- Як ви вважаєте, що саме не розуміє ваша дитина?

- Чи хочете ви прийти на урок, щоб подивитися, як проходить навчання?

Ваша відкритість завжди розташує до вас співрозмовників і скаже їм про те, що ви не згодні з їхньою думкою.

Деякі вчителі вважають, що«кращий спосіб захисту — напад». Вони звинувачують батьків у тому, що ті не виконують з дитиною домашні завдання, проводять з нею занадто мало часу. Але така розмова не буде конструктивною. Вам краще обмежитися короткою розповіддю і парою ілюстрацій до неї. Батьки позбавлені можливості побачити навчальний процес. Дозвольте їм бути присутніми на уроці. Поясніть батькам те, що вони можуть не зрозуміти. Розкажіть об’єктивно про здібності дитини, не забудьте знайти щось позитивне, адже якщо ви будете говорити лише про погане, то ваша розмова закінчиться ще гірше, ніж почалася. Покажіть дитячі зошити і прокоментуйте їх. Розкажіть, як оцінюєте роботи, чому саме так, на що батькам слід звернути увагу. Підкресліть, що ви — не противники, а союзники, одна команда, мета якої — дати дитині гарну освіту, підготувати її до життя, не забути про душевні якості.

Найголовніша формула успіху — знання, як спілкуватися з людьми. (Т. Рузвельт)

Найважче навчитися спільної мови. (А. Кумор)

Форми і стратегії завершення та вирішення конфліктів

1. Помовчіть, зробивши паузу. Це допоможе вам обрати розумну тактику. Час допомагає забути те, що нас дратує.
2. В конфліктних ситуаціях дуже часто хочеться постояти за себе і дати достойну відсіч. Тому ми так сильно переживаємо за те що говоримо  чи робимо в подібних ситуаціях. Але якщо ви попали в таку ситуацію спробуйте скористатися порадою психолога Сильвії Бурстин «не відповідай одразу – краще почекати і подивитися що буде далі.
3. Не грайте гру «Хто винен?» Конфлікт, як правило є результатом цілої серії подій. Це схоже на ефект доміно. В кінцевому результаті не можна винуватити тільки одну людину. Спочатку стається одне,  потім друге, потім третє. В кінцевому результаті стається те що стається.
4. Не піддавайтеся настрою іншої людини.
5. Злість руйнує ваш розум. У стані злості неможливо конструктивно думати і шукати креативне рішення виходу із складної ситуації.
6. Вчитель з медитації Норман Фішер стверджує: що б з нами не відбувалося, головною проблемою в конфліктних ситуаціях є наша злість. Вона створює хмару емоцій, яка заважає дати врівноважену  і переконливу відповідь. Попрацюйте над собою: промедитуйте, зробіть гімнастику, прогуляйтеся на свіжому повітрі – дайте собі можливість відволіктися від проблеми. Робіть що завгодно, але перш ніж розбиратися з кимось, розберіться самі з собою.
7. Не старайтеся зрозуміти дії іншої людини. Спитайте себе, якби інша людина спробувала зрозуміти про що ви зараз думаєте або чому ви робите зараз те що робите, наскільки  близькими до правди були б його догадки? Ніхто крім вас не знає, що відбувається у вашій голові. Так навіщо старатися зрозуміти те про що думає твій співрозмовник? Скоріше всього ви будете неправі, а це значить, що ви надарма витратите час.
8. Ваші думки це ще не факт. Наше тіло гостро переживає наші емоції – страх, напругу, тривогу чи стрес. Ми відчуваємо емоції на фізичному рівні і часто сприймаємо свої відчуття, як підтвердження того, що наші думки – це факт. « Невже я б почував себе так погано, якби не бук правий?» Тібетський вчитель Цокньі  Рінпоче в ситуації, коли нас охоплює тривога, покаяння, страх чи злість, радить пам’ятати, що емоційний і фізичний стан, які ми переживаємо «реальні, але неправдиві»
9. Як ви можете використати цю ситуацію для особистісного росту? Психолог Тара Бреч стверджує, що зациклюючись на злості , ображаючись на чиїсь слова чи дії, засуджуючи співрозмовника  ми поповнюємо свій особистий запас страждань. Ситуація + наша реакція = страждання.  Розбираючись зі своїми почуттями і запитуючи чому нас так сильно зачіпає та чи інша ситуація і що ці почуття говорять про нас самих – це чудовий час дізнатись про себе щось нове. Ситуація + роздуми + мисленєва присутність «тут і тепер» = внутрішній ріст.
10. Ніколи не дозволяйте іншим збити себе з толку, навіть самому собі.
11. Те що було, те минуло. Згадуючи про минуле ми часто стараємося зрозуміти , що можна було зробити інакше, щоб попередити конфлікт і його неприємні наслідки, але те що було вчора, воно залишається в минулому, а в минулому ми нічого змінити не можемо.
12. Навчіться пробачати заради власного блага. Психолог Джек Корнфілд радить « Не вартує бути вірним своїм стражданням». Ми дуже вірні своїм переживанням і думкам про все погане, що з нами відбувалось. Так це було, так це жахливо, але невже це єдине, що формує вас як особистість? Ми пробачаємо інших заради того, щоб звільнитися від особистих страждань, перестати триматися за минуле і жити далі.
13. Зробіть півтора хвилинну перерву. Щоб звільнити розум, потрібно розірвати хід своїх думок. Нейропсихіатр Ден Сігал стверджує, що «за 90 секунд емоція піднімається  і спадає, як хвиля біля берега» Тому людині потрібно 90 секунд, щоб вийти з будь-якого стану. За 90 секунд спробуйте вдихнути і видихнути 15 разів – щоб не думати про людину або ситуацію, яка вас роздратувала. Це допоможе розірвати міцне коло – і разом з ним владу, яку мають над вами ваші негативні емоції
14. Відповідайте кривднику добром.
15. Пам’ятайте, що краще зосереджуватись не на грозі, а квітах, які з’являться завдяки їй.

Поради молодим учителям

1.      Не  вважай школу місцем, не зовсім належним застосуванням твоїм видатним здібностям.

2.      Найди себе, свій образ.

3.      Не замикайся в своєму учительстві.

4.      Будь щасливим, будь оптимістом.

5.      Будь чесним і правдивим.

6.      Цінуй гумор у спілкуванні з учнями.

7.      Не намагайся здаватися розумнішим і кращим, ніж ти є.

8.      Пам’ятай про комплексний характер учительської праці.

9.      Не сприймай ці поради як щось подібне скрижалям.

          Абсолютних правил нема. Думай сам!

 Пам'ятка молодому вчителеві

1.Вивчай можливості кожного майбутнього вихованця. Пам'ятай: без знання стану здоров'я дітей неможливе правильне навчання й виховання їх. Виховання має сприяти зціленню дитини від хвороб, набутих у попередні роки.

2. Вступаючи в контакт з дітьми, не варто будувати зверхні відносини з ними. Пам'ятай: навіть малюк у взаєминах з дорослими якоюсь мірою  прагне відстоювати свою незалежність. Від спільних колективних дій учителя та учня залежить успіх справи. Намагайся частіше заохочувати вихованців. Вивчай індивідуальні можливості та потреби  кожного з них, наполегливо оволодівай методикою педагогічної праці. Карай учня лише тоді, коли без цього не можна обійтися.

3.  Частіше усміхайся. Пам'ятай: твоя усмішка при вході до класу свідчить про те, що зустріч з дітьми тобі приємна, усмішка створює за позитивний настрій дітей.

4. Плануючи свої перші уроки, подумай:

• як  учні повинні поводитися на уроці, які звички культурної поведінки для цього потрібно спеціально виховувати, а які з уже наявних  лише закріпити. Пам'ятай: якщо педагог не виховує в учнівсистеми корисних звичок, то на їх місці найчастіше виникають звички шкідливі. З перших уроків виробляй у вихованців певний  стереотип поведінки, формуй позитивні навички;

• які види робіт будуть використані й виконані учнями на уроці, що необхідно зробити для того, щоб завдання виконувалися технічно грамотно, яка спеціальна підготовка для цього потрібна? Пам’ятай: більшість різних порушень на уроці відбувається через недос- татню завантаженість учнів корисною, цікавою роботою. Особливо  важливими є два елементи: чому навчаться вони, виконуючи ті завдання, та до чого привчаться в процесі цієї діяльності.

5. Важливе завдання вчителя — передбачати ситуації, які виникатимуть на уроці. Пам'ятай: помилці легше запобігти, ніж виправити її.

6.  Вчися вислуховувати учнів до кінця навіть тоді, коли, на твою думку,  вони помиляються чи у тебе обмаль часу. Пам'ятай: кожен вихованець повинен знати, що ти його вислухаєш.

7. Пам'ятай: основне призначення оцінки — правильно визначити  результати навчання учнів, їх навчальні досягнення, динаміку зміни успішності.

8. Без вимог педагога неможлива організація навчальної та суспільного корисної діяльності учнів. Здебільшого протягом 45 хвилин уроку вчитель ставить перед своїми вихованцями близько 100 вимог. Пам'ятай слова А. С. Макаренка: «Без щирої, відкритої, переконливої, гарячої і рішучої вимоги не можна починати виховання колективу». Вимоги мають бути послідовними. Слід добиватися обов'язкового виконання їх від усього класу, не забуваючи про повагу до особистості учнів.

9.  Наполегливо оволодівай навичками самоаналізу уроку. Пам'ятай слова В.О.

Сухомлинського: «...один із секретів педагогічної творчості й полягає  в тому, щоб пробудити в учителя інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи. Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, у своїх взаєминах з вихованцями, той уже досяг половини успіху».

ДОСВІДЧЕНІ ВЧИТЕЛІ РАДЯТЬ...

«Один із секретів пе­дагогічної творчості полягає в тому,

щоб збудити в учителя інтерес до пошуку, до аналізу власної роботи.

Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках,

у своїх взаєминах з вихованцями, той уже досяг половини успіху».

Василь Сухомлинський

Енергійний початок — запорука успіху.

Зустріч зі школою

1. Під час першої бесіди з директором і заступником попросіть їх роз­повісти про шкільний колектив узагалі (тобто педагогічний та учнівсь­кий колективи). При цьому поцікавтесь, із досвідом кого з працівників вам як молодому вчителеві варто було б ознайомитися насамперед.

2. Якщо в школі є методичний кабінет, то перегляд зібраних там матеріалів (а їх готують конкретні вчителі) також певною мірою допо­може вам скласти думку про того чи того педагога.

3. Уважно огляньте навчальні кабінети, їх оформлення: зібраний і систематизований там дидактичний матеріал значною мірою відо­бражає стиль учителя.

4. У перші місяці перебування в школі поставте собі за мету відві­дати уроки більшості вчителів. Адже кожен із них найповніше виявляє себе як особистість у безпосередній діяльності на уроці.

5. Постійно розвивайте свою педагогічну спостережливість і допит­ливість. Придивляйтесь, як ваші колеги спілкуються з учнями під час перерв, суспільно корисної праці, прогулянок; які в них взаємини з ад­міністрацією школи, один з одним, із батьками учнів; про що і як розмо­вляють між собою вчителі у позанавчальний час тощо. Спостереження

за зовнішнім виглядом також може деякою мірою доповнити знання про особистість педагога.

6. Якщо трапиться нагода ознайомитися з помешканням вашого ко­леги, не відмовляйтесь. Стиль, культура оформлення житла, стан садиби значною мірою характеризують людину, насамперед учителя.

Як подолати страх перед уроком (Тези для аутотренінгу)

1. Я ґрунтовно підготувався до заняття.

2. Я спокійний.

3. Настрій у мене гарний, бадьорий.

4. Я продумав усі компоненти уроку.

5. Я добре знаю всіх учнів, вони дисципліновані, уважні, з повагою ставляться до мене.

6. Я підібрав цікавий матеріал і зможу захопити школярів.

7. Мені легко з учнями.

8. Я цілком володію собою.

Виробіть уміння заходити до класу

1. Завчасно з'ясуйте, у якому кабінеті відповідно до розкладу ви маєте проводити заняття, особливо коли це пов'язано із замінами уроків.

2. У кожному класі доберіть собі помічників, які під вашим керів­ництвом готували б до уроків необхідне навчальне приладдя (своєчасно заносили демонстраційні матеріали, прилади тощо).

3. Під час перерви відберіть усі матеріали, потрібні вам для конк­ретного уроку, компактно складіть їх.

4. Оглянувши себе перед дзеркалом, після першого дзвоника на урок виходьте з учительської і прямуйте до класу.

5. Почекайте другого дзвоника, дайте змогу всім учням зайти до класної кімнати.

6. Журнал, зошит, підручник тримайте в лівій руці, а правою від­чиняйте двері. Ви маєте з'явитися в отворі дверей на повний зріст. Не обертаючись, правою рукою за своєю спиною зачиняйте двері.

7. На вашому обличчі має бути вираз задоволення і ледь помітна посмішка: ви раді зустрічі з вихованцями.

8. Упевненим кроком ідіть до робочого стола, дві-три секунди уважно оглядайте клас, щоб охопити поглядом усіх учнів і психоло­гічно налаштувати їх на навчальну діяльність.

9. Зайшовши до класу, не забудьте привітатися.

Урок – основа основ педагогічної діяльності!

Для засвоєння навчального матеріалу необхідно:

1. Викликати в учнів інтерес до матеріалу (мотивація навчання).

2. Активізувати певні знання та вміння.

3. Організувати сприйняття, осмислення й запам'ятовування на­вчальної інформації.

4. Застосувати здобуту інформацію у стандартних чи дещо зміне­них умовах.

5. Створити умови для використання сформованих знань і вмінь у життєвій практиці, у творчих умовах.

6. Узагальнити й систематизувати знання, основні способи їх за­стосування.

7. Здійснити контроль за засвоєнням учнями навчального матеріалу, а потім — його корекцію.

Рекомендації щодо підготовки до уроку

1. Вчитайтеся у розділ програми, який потрібно вивчити на уроці, а в деяких випадках — і в пояснювальну записку до програми.

2. Сформуйте задум уроку, дайте відповідь на запитання, чого б ви хотіли досягти в результаті його проведення, сформулюйте мету уроку (навчальну, виховну, розвивальну).

3. Уявіть колектив класу, уявно намалюйте конкретних учнів. Уявіть психологію цих учнів; використовуючи мистецтво педагогічного пере­втілення, намагайтеся накреслити їхні дії на шляху до досягнення мети.

4. Виберіть з усього арсеналу методичних прийомів найоптималь- ніші для цього матеріалу і цих учнів.

5. Зіставте обрані прийоми зі своїми можливостями, змоделюйте свої дії на даному уроці.

6. Продумайте структуру уроку і зафіксуйте все в плані-конспекті.

7. Підготуйте наочні й навчальні посібники, не забудьте підготувати і перевірити справність ТЗН, комп'ютерної техніки.

8. Повторіть подумки або вголос вузлові елементи плану, продумайте непередбачені обставини, знайдіть і зафіксуйте запасні варіанти.

9. Спитайте себе: «Чи готовий я до уроку?»

10. Перед уроком перевірте, чи все потрібне на місці, чи немає не­потрібних предметів біля дошки, чи чисто в класі.

11. Раціонально використовуйте кожну хвилину уроку

12. Не витрачайте багато часу для перевірки домашнього завдання. Використовуйте різні форми перевірки. Застосовуйте систему взаємо­перевірки.

13. Поясніть учням мету, завдання уроку.

14. Коли пояснюєте новий матеріал, намагайтеся вичленити про­блеми, пропонуйте учням вирішувати їх самостійно.

15. Не спішіть виправляти помилку учня, краще, якщо її виправ­лять однокласники. Намагайтеся організувати самостійну роботу учнів на уроці — пропонуйте їм більше писати, виконувати завдань.

16. На уроці кожен учень має бути в полі зору, до кожного шукайте індивідуальний підхід.

17. Під час використання технічних засобів навчання, комп'ютерної техніки, наочності не марнуйте часу, намагайтеся використовувати за­соби навчання ефективно.

18. Під час організації самостійної роботи, усних відповідей не квапте учнів. Вишристовуйте всі наявні можливості для реалізації принципів розвивальнош навчання.

19. Звертайте увагу на виховні аспекти уроку: працездатність, бе­режливість, зібраність.

20. Домашнє завдання потрібно давати з поясненням, до дзво­ника. Не затримуйте учнів після дзвониш. У перших-сьомих класах обов'язшво проводьте фізкультхвилинку в середині уроку.

21. Памятайте, кожен новий урок має бути не схожий на попередній.

Вміло організовуйте взаємодію на уроці!

1. Вивчайте можливості кожного майбутнього вихованця.

Лам 'ятсште: без знання стану здоровая дітей неможливе правильне навчання і виховання. Виховання має сприяти зціленню дитини від хво­роб» набутих у попередні роки.

2. Вступаючи в контакт з дітьми, не варто будувати зверхні взає­мини з ними.

Лам 'ятайте: навіть малюк у взаєминах з дорослими певною мірою прагне відстоювати свою незалежність. Від спільних колективних дій учителя та учня залежить успіх справи. Намагайтеся частіше хвалити, заохочувати вихованців. Вивчайте індивідуальні можливості й потреби кожного з них, наполегливо оволодівайте методикою педагогічної спів­праці. Карайте учня лише тоді, шли без цього не мсшна обійтися.

3. Частіше посміхайтеся.

Лам 'ятайте: ваша посмішка дітям свідчить про те, що зустріч з ними вам приємна, усмішка створює в лкщей загальний позитивний настрій.

4. Плануючи свої перші уроки, подумайте, як учні повинні пово­дитися на уроці; які звички культурної поведінки для цього слід спе­ціально виховувати і які з уже наявних треба закріпити.

Лам 'ятайте: якщо педагог не виховує в учнів певної системи корисних звичок, то на їхньому місці найчастіше виникають звички

шкідливі. З перших уроків виробляйте у вихованців певний стереотип поведінки, формуйте позитивні навички.

Поміркуйте над тим, які види робіт будуть використані і виконані учнями на уроці, що необхідно зробити для того, щоб завдання вони виконували технічно грамотно; яка спеціальна підготовка для цього погрібна.

Пам'ятайте: більшість різних порушень на уроці відбувається через недостатню завантаженість учнів корисною» цікавою роботою. Особливо важливими є два елементи: чого вони навчаються, викорис­товуючи ті чи ті завдання, та до чого привчаться в процесі цієї діяль­ності.

5. Важливе завдання вчителя — передбачити ситуації, які виника­тимуть на уроці.

Пам'ятайте: помилці легше запобігти, ніж виправити її.

6. Намагайтеся вислуховувати учнів до кінця навіть тоді, коли, на вашу думку, вони помиляються чи у вас обмаль часу.

Пам'ятайте: кожен вихованець має знати, що ви його вислу­хаєте.

Пам \ятайте: основне призначення оцінки — правильно визна­чити результати навчання учнів, їхні навчальні досягнення, динаміку зміни успішності.

7. Без вимоги педагога неможлива організація навчальної та су­спільно корисної діяльності учнів. Здебільшого протягом заняття вчи­тель ставить перед своїми вихованцями близью 100 вимог.

8. Наполешиво оволодівайте навичками самоаналізу уроку.

В роботі завжди бувають недоліки і помилки, але і завжди є шляхи подолання!

Недоліки і помилки	Шляхи подолання
Учитель пише на дошці не­розбірливо, спотворюючи букви. Витирає лише частину дошки. Залишає на іншій уривки попередніх записів	Перш ніж писати на дошці, слід повністю стерти непотрібне. Відновіть уміння чітко, правильно писати літери
Під час пояснення нового ма­теріалу окремі школярі по­чинають розмовляти, до них приєднуються інші. Але вчи­тель продовжує розповідь	Намагайтеся помічати найменші пору­шення поведінки окремими учнями, не да­ючи можливості долучитися до цього про­цесу іншим. Зробіть паузу, уважно по­дивіться на недисциплінованого учня, висловіть мімікою й жестом своє незадово­лення. Аналізуйте зміст і методи роботи: якщо учні втратили інтерес до вашої роз­повіді, треба шукати інші засоби викладу матеріалу
На уроці вчитель аналізує не­гативні дії і вчинки або кон­флікти учнів, що призводить до марнування часу й нерво­вого збудження вихованців	Намагайтеся нейтралізувати негативні дії вихованців засобом «підміни», тобто не­гайно переключивши їхню увагу на інший вид діяльності, насамперед навчальну. Кон­флікти аналізуйте за межами уроку
Учень не хоче працювати на уроці, всіляко демонстру­ючи це. Учитель будь-що на­магається залучити його до навчальної роботи, вдаю­чись навіть до авторитарних засобів впливу	Не варто бурхливо реагувати на таку по­ведінку школяра. Краще залишити його в спокої. Якщо всі учні класу активно ви­конують конкретне завдання, недисциплі- нований вихованець може вгамуватися і та­кож долучитися до роботи
Учитель, вислухавши від­повідь учня, оцінює її, не ар­гументуючи. На запитання учня «А чому низький бал?» відповідає: «Бо ти знаєш цей матеріал недостатньо»	Намагайтеся завжди аналізувати відповіді, підкреслюючи позитивне і вказуючи на по­милки. Можна також спонукати школяра до самоаналізу
Учитель оцінює учнів, вихо­дячи з особистого ставлення до них	Будьте об'єктивні в оцінюванні знань — не виявляйте власних симпатій чи анти­патій. Це призводить до втрати вчителем авторитету
Учитель під тиском батьків або учнів іноді змінює раніше виставлені бали, особливо за­стосовуючи «поурочні бали»	Виявляйте твердість і послідовність, оці­нюючи знання школярів. Якщо припус­тилися помилки, у присутності всіх учнів проаналізуйте ситуацію, попросіть виба­чення і поставте інший бал

Наприкінці семестру, праг­нучи мати добрий показник успішності класного колек­тиву чи під тиском учнів або їхніх батьків, учитель іноді ліберально ставиться до під­сумкового оцінювання	Завжди будьте об'єктивні. Якщо хтось із учнів або батьків не згоден з майбут­нім підсумковим балом за семестр, можна, встановивши коло навчальних завдань для опрацювання з певних розділів, у присут­ності всіх учнів (або навіть батьків) ре­тельно перевірити рівень знань, умінь, на­вичок та об'єктивно їх оцінити, не допус­каючи найменшої прискіпливості
Учитель надмірно балакучий, повідомляє забагато інформа­ції, хоче вразити ерудицією	Уникайте балакучості та показного демонс­трування ерудованості, оскільки це від­вертає увагу школярів від головного — за­своєння теми уроку. Зважайте на конкретні розумові можливості учнів
Учитель намагається пе­ревірити, як школярі зро­зуміли навчальний матеріал, з'ясовуючи, у кого з них і які виникли запитання	Необхідно з'ясувати ступінь усвідомлення суті вивченого, запропонувавши учням проблемне завдання
Учитель викликає певного учня, а потім ставить йому за­питання	Запитання треба ставити всьому класу, а потім пропонувати певному учневі від­повісти на нього
Під час пояснення нового ма­теріалу чи інструктажу учнів учитель тримає руки в кише­нях, крутить у руках ключі, подзенькує дрібними гро­шима, сідає на підвіконня чи на край стола, «грається» оку­лярами, ґудзиками, краваткою чи кучерями, часто поправляє зачіску, підкручує вуса тощо	Намагайтеся позбутися таких звичок. Можна записати на аркуші паперу, пові­сити вдома над робочим столом нагаду­вання: «Я повинен позбутися цих звичок!»
Учитель виявляє нерішучість, бажання уникнути, обійти складні моменти у спілку­ванні з учнями	Пам'ятайте й розумійте: ніхто не розв'яже за вас педагогічні завдання. Активно й на­полегливо долайте труднощі, які виника­ють у процесі спілкування зі школярами
Усі проблеми, зокрема осо­бисті, що постають перед ок­ремими учнями, учитель на­магається вирішувати у при­сутності всього класу	Є питання, які можна обговорювати лише віч-на-віч
Учитель виявляє надмірну су­ворість	Потрібна і суворість, звичайно, у розумних межах. Але головною зброєю має бути здо­ровий гумор

Учень відповідає на постав­лене запитання, а вчитель у цей час говорить з іншим учнем або порпається у своїх паперах чи байдуже дивиться у вікно	Виявляйте цілеспрямовану увагу до учня й щирий інтерес до змісту його відповіді, так, ніби ви чуєте це вперше
Після привітання учні, сівши за парти, продовжують го­моніти, а вчитель, намагаю­чись перекрити гамір, почи­нає щось розповідати	Привітавшись, зосередьте свою увагу на вихованцях, помовчіть, поки в класі не настане тиша. Лише після цього запро­понуйте їм сісти й одразу залучіть до конк­ретної діяльності
Учитель допускає мовні огріхи: русизми, неправильні наголоси	Готуючись до уроку, перевіряйте за допо­могою словника правильність вживання тих чи тих мовних форм. На полях свого робочого зошита записуйте найскладніші слова, проставляйте наголоси, робіть під­креслення червоним чорнилом, тренуйтесь удома у вимові окремих слів, виразів
Учитель використовує складні наукові терміни, за­позичені з іноземних мов, не­зрозумілі слова	Уникайте насичення мови іноземними сло­вами, складними науковими термінами. За­вжди намагайтеся відшукати рівнозначне слово чи вираз рідною мовою. У тих ви­падках, коли певний термін або слово не має точного відповідника в рідній мові, зупиніться на поясненні етимології цього слова, запишіть його на дошці, а учні не­хай зафіксують у своїх словниках чи робо­чих зошитах
Учитель перериває свою роз­повідь час від часу, щоб зро­бити зауваження учням, підвищуючи голос, говорить із роздратуванням	Намагайтеся не розривати логічної канви своєї розповіді. Якщо хтось порушує дис­ципліну, зробіть паузу і зосередьте увагу на конкретному вихованцеві. Можна підійти до нього й тихенько попросити не заважати
Під час пояснення навчаль­ного матеріалу учитель пере­буває в одній позі (стоїть біля стільця, міцно стиснувши руки на його спинці, або пе­ред дошкою, нервово переби­раючи пальцями)	Уникайте статичної пози. Використовуйте наочні посібники, технічні засоби на­вчання. Постійно тренуйтеся, щоб подо­лати нервове напруження
Під час самостійної роботи уч­нів учитель на перші прохання про допомогу «бігає» по класу, вистукуючи підборами, або на­магається ходити навшпиньках	Привчайте учнів до самостійного вико­нання завдань. Подбайте про взуття, яке б не стукотіло і не привертало до себе уваги. По класу ходіть поважно, впевнено

Учень відповідає на постав­лене запитання, а вчитель у цей час говорить з іншим учнем або порпається у своїх паперах чи байдуже дивиться у вікно	Виявляйте цілеспрямовану увагу до учня й щирий інтерес до змісту його відповіді, так, ніби ви чуєте це вперше
Після привітання учні, сівши за парти, продовжують го­моніти, а вчитель, намагаю­чись перекрити гамір, почи­нає щось розповідати	Привітавшись, зосередьте свою увагу на вихованцях, помовчіть, поки в класі не настане тиша. Лише після цього запро­понуйте їм сісти й одразу залучіть до конк­ретної діяльності
Учитель допускає мовні огріхи: русизми, неправильні наголоси	Готуючись до уроку, перевіряйте за допо­могою словника правильність вживання тих чи тих мовних форм. На полях свого робочого зошита записуйте найскладніші слова, проставляйте наголоси, робіть під­креслення червоним чорнилом, тренуйтесь удома у вимові окремих слів, виразів
Учитель використовує складні наукові терміни, за­позичені з іноземних мов, не­зрозумілі слова	Уникайте насичення мови іноземними сло­вами, складними науковими термінами. За­вжди намагайтеся відшукати рівнозначне слово чи вираз рідною мовою. У тих ви­падках, коли певний термін або слово не має точного відповідника в рідній мові, зупиніться на поясненні етимології цього слова, запишіть його на дошці, а учні не­хай зафіксують у своїх словниках чи робо­чих зошитах
Учитель перериває свою роз­повідь час від часу, щоб зро­бити зауваження учням, підвищуючи голос, говорить із роздратуванням	Намагайтеся не розривати логічної канви своєї розповіді. Якщо хтось порушує дис­ципліну, зробіть паузу і зосередьте увагу на конкретному вихованцеві. Можна підійти до нього й тихенько попросити не заважати
Під час пояснення навчаль­ного матеріалу учитель пере­буває в одній позі (стоїть біля стільця, міцно стиснувши руки на його спинці, або пе­ред дошкою, нервово переби­раючи пальцями)	Уникайте статичної пози. Використовуйте наочні посібники, технічні засоби на­вчання. Постійно тренуйтеся, щоб подо­лати нервове напруження
Під час самостійної роботи уч­нів учитель на перші прохання про допомогу «бігає» по класу, вистукуючи підборами, або на­магається ходити навшпиньках	Привчайте учнів до самостійного вико­нання завдань. Подбайте про взуття, яке б не стукотіло і не привертало до себе уваги. По класу ходіть поважно, впевнено

Учитель зосереджує увагу на помилках учнів, дорікає їм, що часто стає причиною не­гативного ставлення до нього вихованців	Насамперед відзначайте успіхи (навіть найменші) в навчанні кожного учня, за­охочуйте за старанність, всіляко формуйте у вихованців віру у власні сили й можли­вості
Учитель виявляє дріб'язкову прискіпливість, часто погро­жує учням: «Я вам покажу!», «Стань у куток», «Замовчи, бо підеш до директора» тощо	Жодний учитель, дотримуючись авто­ритарно-командного стилю взаємин, ще не зміг досягти вагомих успіхів у нав­чально-виховній роботі. Спілкування має будуватися за принципом: «Найбільше по­ваги до особистості і водночас найбільше вимогливості до неї»
За найменшого порушення дисципліни учитель залякує учня записом у щоденнику, вважаючи, що такий запис змусить батьків займатися ви­хованням своєї дитини	Рішуче відмовтеся від цього. Таким чином ви формуєте у вихованця негативне став­лення до себе. Неодмінно записуйте в що­денник подяку батькам за навчальні успіхи їхньої дитини, дисциплінованість, старан­ність, доброту тощо
Розпочавши виконання само­стійних завдань, учні запиту­ють учителя про порядок дій, способи роботи	Перш ніж залучити учнів до самостійної роботи, необхідно озброїти їх раціональ­ними способами дій, виходячи зі змісту завдання, допомогти зорієнтуватися щодо послідовності навчальних операцій
Під час самостійної діяль­ності частина учнів за най­менших утруднень звер­тається до вчителя за допомо­гою, яку той спішить надати	Не варто квапитися з допомогою, коли йдеться про дріб'язкові речі. Адже це не сприяє роз­виткові розумових здібностей і можливос­тей, формуванню вмінь самостійної на­вчальної діяльності. Хай школярі привчаються власними зусиллями долати труднощі
Пояснюючи навчальний ма­теріал, учитель робить записи на дошці, при цьому затуля­ючи їх собою	Потрібно намагатися стояти праворуч від дошки, а також час від часу відсту­пати, щоб учні могли добре бачити напи­сане на ній

Без створення позитивного іміджу працювати буде дуже важко!

1. Риси обличчя, фігура, зріст людини існують незалежно від ба­жання, тому сприймайте себе таким, яким ви є.

2. Зверніть увагу на свій голос. Грубі, пискляві репліки, різкі, над­ривні ноти в розмові дратують оточення, свідчать про відсутність на­вичок культурного поводження.

3. Краса людини передбачає скромність, тактовність, увічливість, по­вагу, відкритість. Навпаки, невміння стримувати негативні емоції, цинізм, нахабність, гордовитість не поєднуються з поняттям «приємна людина».

4. Посміхайтеся. Похмурий настрій або погане поводження псують не тільки ваше обличчя, а й настрій оточення.

5. Одягайтеся зі смаком. Кажуть, що «гарний смак перемагає й моду». Головний принцип — виробити індивідуальний стиль в одязі, прикрасах, зачісці. Важливо — чистота й охайність в одязі.

6. Зачіска — це своєрідна візитна картка кожної людини, тому що вона підкреслює особливості її характеру й способу життя.

7. Стежте за мімікою й жестами. Психологи встановили, що у взає­модії людей 60—80 % інформації передається за рахунок рухів, міміки, жестів і лише 20—40 % — за рахунок слів, інтонації й голосу.

Попрацюйте над своїм позитивним іміджем — і він буде пра­цювати на вас!

Адаптація молодих педагогів до роботи» Психолого-педагогічний семінар з елементами психологічно

 

Структура тренінгу

№	Види робіт	Орієнтовна	Ресурсне
з\п		тривалість вправи, хв.	забезпечення
і	Вступне слово	5
2	Вправа «Хто народився в...»	10	Релаксаційна музика
3	Вправа для сприяння знайомству учасників «Самопрезентація»	15	Релаксаційна музика
4	Вправа «Очікування»	15	Плакат  «Піщаний годинник», листочки, ручки
5	Вправа «Поділись з сусідом»	15	Картки              з питаннями
6	Вправа «Чарівна крамниця»	15	Плакат       «Риси характеру»
7	Вправа   «Числа,   які   правлять світом»	15	Папір, ручки
8	Вправа «Валіза»	20	Паперові    валізи, папір, ручки
9	Вправа «Яким я буду через 5 років»	15	Релаксаційна музика
10	Завершення роботи. Поради для молодих педагогів як необхідно провести своєрідний аутотренінг	5	Поради молодим педагогам

Мета: сприяння психологічній адаптації молодих педагогів до умов роботи у школі, створити діловий, творчий психологічний клімат:
-         корекція хибних очікувань і типових ілюзій щодо роботи;
-         підвищення мотивації професійної діяльності, відшукування оптимальних моделей поведінки в педагогічному середовищі;
-         добір оптимальної стратегії професійної діяльності.
-         Девіз: розуміти один одного, поважати, прощати, любити.

Цільова аудиторія: Новопризначені вчителі

Хід тренінгу

Психолог. Конструктивно впливати на адаптацію можливо лише на основі знання особливостей, динаміки механізму адаптації. Фахове становлення вчителя - довготривалий процес, який починається від обрання професії до перших років самостійної роботи у школі. Проблема професійної адаптації набуває величезного значення серед проблем успішної професіоналізації молодого вчителя. Вирішення цієї проблеми значною мірою сприяє уникненню таких негативних явищ, як нестабільність педагогічних кадрів, їх плинність, повільне зростання педагогічної майстерності вчителя.
Характерна риса справжньої школи - це благодатний клімат, що визначає ставлення вчителів і дітей до всього, що відбувається як до особистого значущого, важливого і цікавого. Колектив - це єдине ціле, це учителі і учні. Ми спілкуємось пізнаючи один одного все глибше.
Сьогодні на нашому тренінгу ми спробуємо створити творчий, діловий психологічний клімат, аби якомога більше дізнатися один про одного.
1.Вправа «Хто народився в...»
Група сідає по колу. Зараз ми проведемо гру з допомогою якої ми краще впізнаємо один одного. Я буду ставити запитання, кого це стосується, встає і виконує завдання, яке я скажу. Питання - завдання:
-         у кого голубі очі - три рази моргніть;
-         у кого є брат - потупати ногами;
-         хто сьогодні смачно поснідав - погладьте себе по животику;
-         хто родився восени - візьміть когось з групи і потанцюйте з ним;
-         хто любить котів - тричі мявкніть;
-         у кого є заміжня сестра - скажіть колезі зліва, що це мене не стосується;
-         хто п'є каву з цукром та молоком - подивіться під стілець;
-         у кого є ластовиння - пробіжіть по колу;
-         хто одружений - напишіть в повітрі велику вісімку рукою;
-         у кого є діти - підстрибніть (один стрибок за кожну дитину);
-         хто любить все знати - поміняйтесь місцем хто думає так само;
-         хто, хоч інколи мріяв стати невидимим - закрийте лице лодонями;
-         хто вміє грати на будь-якому музичному інструменті - покажіть, як це робиться;
-         хто думає що гра продовжується дуже довго - підніміть руки в гору і крикніть «досить».
2. Знайомство. Вправа «Самопрезентація»
Мето: сприяння усвідомленню молодими педагогами особливостей своєї особистості; розвиток уміння представляти свою індивідуальність перед аудиторією.
Психолог пропонує молодим педагогам познайомитися ближче за принципом «Грудки снігу»: кожен по черзі (починаючи із психолога) називає своє ім'я та формулює життєве кредо; другий учитель повторює ім'я та девіз першого, а потім розповідає про себе; третій, перед тим як розповісти про себе, повторює імена та девізи перших двох і т. д.

3.      Вправа «Очікування»
Мета: допомога молодим педагогам в усвідомленні власних очікувань і потреб; розуміння на скільки вони співпадають із очікуваннями та потребами інших.
Педагогам роздають невеликі аркуші липкого паперу. Психолог просить написати на них, чого саме молоді вчителі чекають від тренінгу. Далі кожен по черзі презентує свої записи та прикріплює на плакаті із зображенням піщаного годинника.
4.      Вправа «Поділись з сусідом»
Учасникам тренінгу пропонують вибрати два питання серед тринадцяти, які виділяв М. Пруст:

1. Де б Ви хотіли жити?
2. Основна риса Вашого характеру?
3. Ваш основний недолік?
4. Який Ваш ідеал у житті?
5. Яку рису Ви найбільше цінуєте у мужчини?
6. Яку рису Ви найбільше цінуєте у жінки?
7. Ваш улюблений колір?
8. Ваша улюблена квітка?
9. Що Ви найбільше не любите?

10.Що Ви найбільше цінуєте у Ваших друзях?
11.Ваше улюблене заняття?
12.Як би Ви хотіли померти?
13.Який настрій Вам притаманний?
Кожен з учасників за дві хвилини повинен відповісти на них своєму партнерові. Сідаємо у коло та розповідаємо за годинниковою стрілкою про почуте всім учасникам тренінгу.
5.      Вправа «Чарівна крамниця»
Психолог. Скажіть, які риси характеру вам притаманні. Пропоную вам, що ви стоїте у чарівній крамниці, де я - продавець. Кожен може обміняти риси
(мудрість, сміливість, чесність, лінощі), яких, на його думку, має забагато і ними можна поділитися з іншими, або ті, яких він хоче позбутися, на риси, яких йому бракує. «Покупець» здає свої риси, а «продавець» цікавиться чи є те, чого потребує «покупець», і що він міг натомість дати.
Ось ми дізналися, які кому притаманні риси характеру. А ще одна вправа допоможе дізнатися більше один про одного, і кожен відкриє щось нове для себе.
6. Вправа «Числа які правлять світом»
Психолог. Номер будинку і квартири, номер телефону і авто, номер паспорта І дата народження. Скільки чисел у нашому житті! Ну мерологія -містика чисел - переконує, що ці цифри даються долею не випадково.
У кожного є своє число, дане йому при народженні. Запишіть свою дату народження. Наприклад, 25.07.1976. знайдіть суму всіх цифр. Додаємо доти, поки не буде число з однією цифрою. А тепер послухайте, що значить ваше число.
1-у багатьох релігіях світу це - символ божественної сили. Його носії -яскраво виражені лідери. Вони цілеспрямовані і прагнуть до влади. Для досягнення мети такі люди розраховують тільки на себе і не сприймають натиску з боку. Вони впевненні в унікальності і часто досягають успіху.
2- цим людям притаманні романтизм і фантазія. Вони мають філософські нахили, вміють добре пристосовуватися до різних обставин. Легко поступаються в дрібницях, але від головної мети не відступають, тому дуже часто успішні в бізнесі. Двоїстість особистості робить їх непостійними. Але «двієчники» - ласкаві і не люблять лишатися на самоті.

1. - саме своєю триєдністю сильна «Свята Трійця». Трійка - символ динамічності особистості. Люди з числом «З» - артистичні, мають нахили до творчості. Вони щедрі. Але повсякденності вони не переносять, потребують різноманітності.
2. - люди з цією цифрою надійні. Вони друзів не зраджують. Понад усе в житті цінять надійність, стабільність. У почуттях і вчинках вони, як правило, простодушні, через це вибирати для спілкування «трієчників» їм не рекомендують - «четвірочник» швидко засумує. Але для тих, хто шукає партнера серйозного і надовго - то це те, що вам треба.

5-у п'ятірці криється сильна, але суперечлива енергетика. Якщо п'ятиконечна зірка дивиться вершиною вгору - це енергія позитивна, якщо вершиною вниз - навпаки. Кожний носій «5» робить для себе цей вибір. Ці люди люблять волю і експерименти, прекрасні працівники.
6  - шестиконечна зірка в давнину вважалась символом гармонії. Пізніше до шістки почали ставитися як до символу переходу, незавершеності. Люди з символом «б» вміють узагальнювати, підкорювати собі інших. Мета їхнього життя - постійність. їхня вимогливість до інших - підвищена. Вони розумні, але їх легко вивести з рівноваги.
7  - це - щаслива цифра. Людям з цифрою «7» притаманно більше удачі ніж іншим. Вони «везучі». Якщо у вашому житті це не так, то ви відійшли від цього шляху. Намагайтесь зрозуміти, що ви зробили не так. Люди з цією цифрою - потайні, мають сильний незалежний характер і сильні до нестандартних вчинків. Але в душі емоційні, тому з ними не доведеться сумувати.
8  - символ влади. Покладена на бік вісімка стає символом безпомічності. Носії «8» мають сильну волю. Такі люди рішучі і завжди йдуть до кінця. Вони завжди вірні в усьому.
9  - символ космосу. Такі люди вкрай сентиментальні, їх легко образити, вони вміють переживати біль. Носії «9» - ідеальні виконавці будь-яких робіт, готові працювати цілу добу без відпочинку. Таким людям потрібна похвала, ласка, підтримка.
7.       Вправа «Валіза»
Давайте поділимось на групи (за кольорами). Кожен учасник тренінгу витягує кружечок з скриньки. Червоний колір - одна група, жовтий - друга група, зелений - третя група. Кожній групі дається паперова валіза. І пропонується її зібрати. «Речі» - побажання, поради, якості, які знадобляться для успішного професійного і особистого розвитку.
8.      Вправа «Яким я буду через 5 років»
Один з учасників сідає на «гарячий стілець».
Психолог. Подивіться на учасника в центрі кола. Ви його вже добре знаєте. Уявіть його через п'ять років, розкажіть, де він працюватиме, що робитиме у вільний час, чи буде у його сім'я ?
Поки група висловлюється, вчитель мовчить.
Обговорення
-          Яким ви уявляєте своє майбутнє?
-          Чого очікуєте?
-          Чого побоюєтесь?
9. Вправа
Всі учасники групи виконують завдання: подумайте дві хвилини і дайте відповідь на питання: «Які відчуття у вас виникли стосовно сусіда справа (зліва)? Потрібно назвати найяскравіше враження».
Якщо ви невпевнені у собі, що характерно для молодих вчителів, необхідно провести своєрідний аутотренінг. З цією метою у стані релаксації навіювати собі, вимовляючи такі слова:
-         Я люблю свою роботу.
-         Я люблю дітей.
-         Я спокійний і впевнений.
-         Учні слухають мене.
-         У спілкуванні з учнями почуваю себе впевнено.
-         Учням цікаво зі мною.
-         Настрій у мене бадьорий та ін..
Закінчення
Нехай кожен скаже, що було цікавого, чи було важко спілкуватися у незвичній формі і висловить побажання один одному, звертаючись на ім'я. Дякую за увагу.
Нехай життя дарує щастя й долю,
Душевну щедрість, доброту й любов.
Терпіння, працьовитість, силу й волю,
Поступливість і злагоду в усьому.

Правила для учасника тренінгу

1. Слухати один одного і чути.
2. Обговорювати не людину, а  проблему.
3. Конфіденційність.
4. Доброзичливе ставлення один до одного.
5. Щирість. "Вето" - можна взагалі не говорити. Добровільності.
6. Безоцінковість та некатегоричність висловлювань.
7. Принцип "тут і тепер" - говорити й думати тільки про те, що відбувається в групі, що ти відчуваєш зараз, не згадувати минулий досвід.

Робота з молодими вчителями

СИСТЕМА РОБОТИ З МОЛОДИМИ ВЧИТЕЛЯМИ

Молодий вчитель - це талановита, неординарна, багатогранна особистість, яка може повести за собою дітей, зацікавити до навчання.

Молодий учитель... Молодий спеціаліст... Романтика... Мрії... Самі гарні задуми...

Ідучи працювати в школу, молодий спеціаліст ще глибоко не осмислює ті великі і відповідальні завдання, які покладені на вчителя, всю ту складність професії педагога. Адже батьки, держава довіряють йому найцінніший скарб світу - дитину, людину, свою надію, своє майбутнє. Сьогоднішній вчитель-початківець навчатиме і виховуватиме кілька поколінь учнів. А це вимагатиме постійної творчості, невтомної роботи думки, величезної душевної щедрості і, найголовніше, любові до дітей.

То чи зможе достойно справитися молодий педагог із такими великими і відповідальними завданнями, адже він ще далеко не майстер.

Звичайно, багато що залежить від самого молодого спеціаліста. Але не все. Не лише добра професійна підготовка і особисті якості визначають результат праці.

Як стверджував А.С. Макаренко, "справжнім учителем-вихователем можна стати після роботи в хорошому педагогічному колективі через кілька років". Таку ж думку мав і В.О. Сухомлинський: "Молодий спеціаліст стає хорошим учителем, перш за все, дякуючи обстановці творчої праці педагогічного колективу і учнівського".

Отже, входження молодих вчителів у складний світ шкільного життя, їх успішна професійна діяльність значною мірою залежить від того, в який колектив попаде вчитель, як його зустрінуть, які умови праці й побуту їм створять, якою турботою їх оточать, яку надаватимуть методичну допомогу, як стимулюватимуть до вияву ініціативи, творчості.(СИСТЕМА РОБОТИ З МОЛОДИМИ ВЧИТЕЛЯМИ.ppt)

 

 

ЗАПОВІДІ МОЛОДОГО ВЧИТЕЛЯ-ПОЧАТКІВЦЯ

ПОРАДИ МОЛОДИМ ВЧИТЕЛЯМ

ПАМ'ЯТКИ МОЛОДОМУ ВЧИТЕЛЮ

АНКЕТИ ДЛЯ МОЛОДОГО ВЧИТЕЛЯ:

- АНКЕТИ НА ПОЧАТОК РОКУ

- АНКЕТА НА КІНЕЦЬ РОКУ

 «Хай живе молодий вчитель!» (десять порад молодому вчителю від Семена Рувімовича Богуславського)

Погано, коли на молодого вчителя дивляться тільки перспективно. Зазвичай згодом він стає умілим, самостійним, придбає навички, опанує прийоми, досягне майстерності. Але в той же час він може втратити ту безпосередність і чари молодості, риси, притаманні тільки молодому вчителю, що інколи наближають до нього учнів сильніше. Ніж мудрість літнього майстра. Моїм першим учням, напевно. Було цікавіше зі мною, ніж нинішнім. У школі обов’язково мають бути молоді вчителі. Без них життя нудне, нецікаве, прісне.

1.      Не вважай школу місцем, не зовсім гідним застосування твоїх видатних здібностей, місцем, куди тебе як би заслали. Школа не має потреби у твоїй полегкості. Так, вона тебе чекає, і, можна сказати, з розкритими обіймами, вона хоче, щоб ти в ній був, але в неї є достоїнство. І це достоїнство – діти. Тому не треба дивитись на школу спогорда, не треба робити їй послугу.

 Так що відразу орієнтуйся на школу й саме з нею пов’язуй свої честолюбні мрії. Тим більше, що хороший учитель краще посереднього поета чи актора. Справа не в тому, яка професія, а в тому, наскільки вона тобі підходить. А ось в у цьому варто розібратись. Але не можна розібратись на бігу. Треба попрацювати з повною віддачею, треба викластись. І для цього треба вважати школу своєю справою, а не чужою, куди ти потрапив випадково. Розібратись – це значить зрозуміти, чи до душі тобі праця вчителя. Ось ти й постарайся зрозуміти. Твоя це справа чи дядька. Але не квапся з висновками.

2.      Знайди себе, свій образ. Учитель індивідуальний. Інакше не може бути й мови про творчість. Це не виключає наслідування, особливо спочатку. Навпаки, придивляйся до майстрів. Бери на озброєння те, що тобі здається твоїм, що тобі до вподоби. Не треба розуміти творчість як винахід пороху. Педагогіка існує стільки, скільки існує світ. Прийоми та знахідки не вмирають із майстром, вони передаються його учням і послідовникам. Але кожний справжній учитель, навіть переймаючи, залишається собою. Як же розпізнати, що в тобі твоє, а що – чуже? Краще тебе самого цього ніхто не знає. Звичайно, треба прислухатись до думок, у тому числі і критичних. Але якщо в тебе не буде внутрішнього відчуття істини. Ти будеш не вчитель, а «чого бажаєте?». Це інша крайність, на противагу зарозумілості.

            І потім, хто сказав, що вчитель створює свій образ раз і назавжди? Маяковський писав про художника Келійне: «Кращий учитель. Твердий. Мінливий». Образ – не схема, жива особа. У будь-якому випадку він має бути твоїм і він мусить бути живим, а не маскою.

3.      Не замикайся у своєму вчителюванні. Якщо вчитель – тільки вчитель, це нудно. Грай на гітарі, співай. Пиши вірші, грай у волейбол. Ходи в гори, збирай марки, бувай у театрі та на виставах. Розширюй коло друзів і знайомих. Спілкуйся з найрізноманітнішими людьми. Люби життя в різних його проявах. Ти повинен бути цікавим дітям. Але це не вийде, якщо ти зосередишся тільки на самому собі. Крім обов’язкової програми в тебе, як у майстра-фігуриста. Повинна бути чудова довільна програма.

І знову ж, треба пам’ятати, що всі прояви особистості індивідуальні. Не треба штучно культивувати в собі якості, що тобі не притаманні. Універсальність не обов’язкова. Не треба писати віршів, якщо в тебе немає здібностей. А найголовніше тебе мусять цікавити люди. Не виключай спілкування зі свого життя. Інакше засохнеш, як зламана гілка.

Захопленість, багатобічний інтерес потрібні вчителю не просто так, самі по собі, а у зв’язку з особливістю його професії. Не даремно про вчителя кажуть. Що він і швець, і жнець, і на дуді грець.

4.      Пам’ятай про комплексний характер учительської праці. Усе має значення, усе потрібне: й ерудиція, і методика, і позакласна робота, і психологія спілкування, і любов до дітей. і дисципліна. Не треба це розділяти, це все взаємозалежне. І якщо ми говоримо про це окремо, то це умовно. Поміть: будь-яка розповідь про школу, епізод, навіть анекдот має в собі комплекс учительських якостей. Інакше виходить безглуздо, смішно або навіть гірше того – непрофесійно.

Ти можеш заперечити, що тобі відомі вчителі, які добре знають свій предмет, але не володіють методикою, або такі, котрі тільки дають уроки, а після дзвінка їх як корова язиком злизала, або такі, в яких діти стоять на головах, а вони репетують на них і ображаються. Так я теж таких знаю. І раджу тобі пам’ятати, щоб ти таким не був, що вони нещасливі, так само як і їхні учні.

5.      Будь щасливим. Правда, це більше схоже на побажання, ніж на пораду. Тоді я скажу так: будь оптимістом! Вір! Жахливо, коли вчитель не бачить нічого хорошого ані в сьогоденні, ані в майбутньому. Створюй плани, нехай іноді нездійсненні. Але конструктивні.

У житті кожному буває важко й гірко, у кожного трапляється нещастя й горе. І вранці, буває. Не хочеться вставати та йти до школи. І навіть діти часом так набридають… Але треба себе переборювати. Життя –це подолання важких і навіть критичних ситуацій.

Так, ми іноді йдемо на різного роду компроміси, і це не суперечить тому, що я тільки що сказав. Це апеляція до розуму. Безкомпромісність – це впертість і невміння мислити перспективно. Але мета все одно повинна бути. І не тільки мета уроку, і не стільки мета уроку, скільки мета всього твого вчителювання.

Діти не повинні бачити в тобі невдахи. Невдах не люблять. Навіть якщо щось не буде виходити, усіма силами руйнуй можливе враження, що в тебе не виходить узагалі. Усередині в тебе, дорогий мій, повинно бути все чітко й упевнено.

6.      Будь чесним і правдивим. «Подумаєш, – скажеш  ти, – я сам це учням щодня кажу». І дарма. Щодня це казати не треба. Сказав один раз, і вистачить. Але так, щоб діти тобі повірили. Діти дуже високо цінують чесність. «Так нечесно», - це вкрай негативна оцінка. Хоча суцільно і всюди вони хитруни та брехуни. Скажу відверто: я теж іноді брешу. Не обманюю принципово, а так… прибріхую для красоти.

7.      Цінуй гумор у спілкуванні з учнями. Якщо ти сам. Як кажуть, не блищиш дотепністю, цінуй гумор в інших. Не бійся смішного, не бійся бути смішним сам: бувають зовсім безневинні й необразливі смішні ситуації. Інша справа, якщо над тобою сміються постійно, якщо ти взагалі смішний – це все!..

Не треба дивитись на гумор, як на прийом. Усе, у тому числі й гумор, повинно бути природно й доречно. Деякі вчителі сердяться, коли діти сміються. Навіть виганяють їх із класу. І дарма. Будь-якою ситуацією на уроці, у тому числі і смішною, учитель має володіти. І якщо вчитель сказав: «Посміялися, і вистачить». Клас повинен підкоритись. Треба пам’ятати й те, що сміх може боляче ранити. Він, як казав Маяковський, – грізна зброя. Тому треба знати межу, бути обережним і тактовним.

8.      Будь природним, не прикидайся, не намагайся здаватись розумніше та краще, ніж ти є. даремно: діти тебе все одно розкусять.

Часто вчителя порівнюють з актором, і в цьому є свій резон. Але вже якщо ти граєш роль, нехай вона буде твоєю. Грай себе. І не перегравай! Подібність між учителем та актором полягає, можливо, у тому, що і той і інший виходять на аудиторію, на публіку. Якщо між акторами та глядацьким залом не встановлюється невидимий контакт, спектакль провалюється. Так і у класі. Деякі кричать і стукають кулаком по столу, а дітям не страшно. Інші говорять тихо й дивляться вбік. Але якесь чаклунство заворожує дітей, і вони не зводять з учителя очей. Це феномен учительського гіпнозу, такого, утім, тендітного, але солодкого.

 Більше за все я не люблю, коли вчитель на уроці не говорить, а декламує чи виступає. Він – начебто вже й не він, а хтось інший, за його поняттями. Краще того, яким він є насправді, а насправді – гірше, тому що штучніше. Він прикидається, і це всім зрозуміло. Тим часом романтики, захоплені вчителі не обов’язково говорять із пафосом. Справжніх крил, що підносять їх над повсякденністю, часом нікому не видно, і зовні людина виглядає зовсім звичайною. Але в цих людях є щось дитяче, вони й поводяться іноді майже як діти.

9.      Не уявляй про себе більше того, що ти є насправді. знай собі ціну й будь скромним, не втрачаючи достоїнства. Не треба  здаватись, треба бути.

Не бійся честолюбства і не слухай ханжей і бездарних заздрісників. Але честолюбство мусить бути всередині, демонструвати його непристойно. Честолюбство, усе-таки, відіграє допоміжну роль як стимулятор справи. Головне – справа.

 Це – твоє  кредо, запам’ятай! Ти ж завжди на очах, тим більше в дітей, які все бачать і все зауважують. Від їхнього уважного погляду не вислизає нічого! І ти не думай, що думкою дітей, їхнім ставленням можна зневажати. Тому що вони і є твої головні цінителі та судді, вони, а не начальство, і навіть не твої колеги та друзі. Якщо не марнославство, то що ж повинно бути в основі твого життя та роботи? Твоя громадська позиція. І моя остання. десята порада: знайди її.

10.  Знайди громадську позицію. Я кажу «знайди», але, можливо,  вона в тебе вже є, ця позиція. Можливо… Але вона формується. Стабілізується та кристалізується у справі. Міркувати про політику, про патріотизм. Про інтернаціоналізм усі майстри. Але не поповнюй і так численні ряди «пікейних жилетів». Пам’ятай, що в тебе є діти, і ця позиція потрібна їм.

Громадська позиція насамперед – моральна. Запам’ятай: які би прекрасні підручники ми не видавали, які б чудові програми не складали, справжній провідник громадської ідеї – ти. І від тебе залежить, чи дійде ця ідея до розуму й серця учня в цілості та чистоті чи буде так хитромудро перевернена й перекручена, що результат виявиться прямо протилежним.

І, нарешті, останнє: не сприймай ці поради як якусь подобу скрижалей чи безапеляційного проголошення непорушних істин. Я не оракул. Абсолютних правил, придатних на всі випадки життя, не знаю. Думай сам!

С. Богуславський