РЕКОМЕДАЦІЇ БАТЬКАМ ЗОНИ АТО

Загальні рекомендації для батьків, які

живуть на кризових територіях у стані 

соціальної та політичної напруги:

Потурбуємось про тіло:

• намагайтесь якомога менше змінювати звичний ритм життя дитини;

• побільше сну, відпочинку, позитивних вражень;

• організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – заняття

спортом, танцями, рухливі ігри;

• харчування – може бути частим і маленькими порціями, не приму-

шуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту. Харчування може

бути легким і корисним (фрукти, овочі, соки);

• дитині (і вам також) необхідно побільше пити (вода, солодкий чай,

компот, сік, морс);

• не відмовляйте дитині у солодкому. Неміцний чай із цукром, цукер-

ка, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки та

стимулюють роботу мозку;

• не бійтесь зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за

руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні

контакти дуже корисні для зняття напруги;

• теплий душ або ванна також допоможуть зняти зайву напругу.

Потурбуємось про емоційну стабільність:

• не потрібно без особливих причин водити дитину в місця масового

скупчення людей. Це може підвищити її тривогу. При відвідуванні

таких місць необхідна обов’язкова присутність поруч СПОКІЙНОГО

дорослого. Поясніть дитині, куди і навіщо ви йдете;

• не варто дозволяти дитині на самоті дивитися телевізійні новини.

Взагалі, чим менше теленовин із місць страшних подій побачить

дитина, тим краще. У будь-якому разі, навіть якщо ваша дитина

– підліток, вона потребує пояснення вашого ставлення до подій;

• створіть атмосферу безпеки (обіймайте дитину якомога частіше,

розмовляйте з нею, приймайте участь в її іграх);

• подивіться разом з дитиною «хороші» фотографії – це дозволить

звернутися до приємних образів з минулого, послабить неприємні

спогади;

• читайте книжки – оповідання і казки, де описуються сюжети подо-

лання страху героями;

• якщо дитина відчуває тривогу або страх, ви можете забезпечити

для неї свою спокійну присутність, ненав’язливий фізичний контакт

(обійняти, взяти за руку), тепло ( укрити, дати теплий чай). Важливо

говорити, що ви – поруч, що все добре, вона у безпеці;

• якщо дитина особливо «не слухається», виявляє надмірну актив-

ність, з незрозумілих причин кричить або сміється, – постарайтеся

не відповідати агресивно. Можливо, рухова активність допомагає

дитині впоратися зі стресом. «Супроводжуйте» її в русі (будьте по-

руч), намагаючись поступово знижувати темп. Можна спробувати

ввести рамки – запропонувати рухливу гру «за правилами». Або

переключити на активність, де є правила (бігати наввипередки,

«битися» подушками, м’яти і рвати папір і ін.);

• дитині можуть снитися кошмарні сновидіння. Підтримайте її, вислу-

хайте і заспокойте, переконайте, що в цьому немає нічого страшно-

го;

• дайте дитині зрозуміти: ви всерйоз ставитеся до її переживань і ви

знали інших дітей, які теж через це пройшли («Я знаю одного смі-

ливого хлопчика, з яким теж таке трапилося»);

• поговоріть з дитиною про ті почуття, яких вона зазнала або відчу-

ває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх,

гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні. Розмову про по-

чуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або лі-

пленням. А потім обговорити – що намальовано, що це означає,

яким буде розвиток сюжету, як далі житиме персонаж, як йому до-

помогти і т.п.;

• зведіть розмову про подію з опису деталей на почуття.

Подбаємо про осмислення подій:

• Будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що

відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться,

сердяться, горюють. Що відбувається в сім’ї, в місті. Постарайтеся

пояснити це коротко (4–5 фраз) і спокійно.

• Розмовляйте з дитиною про події, що відбулися, стільки, скільки у

їй потрібно. Не варто говорити: «Тобі це не зрозуміти», «Зрозумієш,

коли виростеш», «Я не можу тобі пояснити». Завжди є що сказати.

Постарайтеся, щоб ваші фрази були зрозумілими і не лякали дити-

ну.

• У будь-якій розмові про події, що відбулися, необхідно час від часу

нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, що дорослі

знають (або вирішують), що робити. Що дитині є на кого покласти-

ся, поруч є дорослі турботливі люди.

• Також можна сказати, що зараз багато фахівців думають про те,

як допомогти людям у переживанні складних почуттів. Що багато

людей – разом. І навіть у найскладнішій ситуації є ті, хто зможуть

допомогти дитині.

• Не можна дозволяти дитині стати тираном. Тому не виконуйте будь-

які її бажання з почуття жалю.

Особлива важливість гри:

• зараз, як ніколи, для дитини важливо АКТИВНО ГРАТИСЯ. Можли-

во, дитина буде будувати барикади, грати в «Майдан», «беркут» і

«майданівців», військових. Інсценувати бійки, стрілянину, поранен-

ня, смерті. Ці ігри можуть спричинити безлад в вашій квартирі, але

допоможуть знизити напругу дитині;

• вагому роль можуть зіграти ігри на відреагування агресії. Дитина

може «озброюватися», нападати або захищатися, бути пораненою

або «убитою» в грі. Усе це є нормальним способом дитини впора-

тися зі стресом. Можна запропонувати дитині «битву» подушками,

повітряними кульками та ін. Також добре м’яти тісто, глину, пласти-

лін і ліпити фігурки;

• заохочуйте ігри дитини з піском, водою, глиною (допоможіть їй ви-

нести назовні свої переживання у формі образів);

• велику роль серед ігор можуть зайняти ігри «в лікарню». Це також

є нормальним і сприяє подоланню стресу.

Реагування дитини на травматичний стрес зазвичай нормалізується

протягом місяця. Робота психіки над травматичним стресом позитивно за-

вершується, не переходячи у формування посттравматичного стресового

розладу.

Важливо:

• Заручитися підтримкою близьких і рідних. Важливо, щоб в оточенні

дитини були люди, що не постраждали.

• Намагатися зберегти режим дитини, забезпечити нормальний сон

та харчування, достатність пиття, оберігати дитину від додаткових

стресів.

• Менше таємниць і натяків (вони ще більш лякають дитину).

• Відповідати на запитання дитини поступово і доступно. На одне за-

питання – одна відповідь. Коли дитина її опанує, вона зможе поста-

вити наступне питання.

• Підтримувати надію на краще.

• Бути готовими до «нечемної», «дивної», «агресивної» поведінки

дитини.

• НЕ казати: «забудь це», «викинь з голови» – це прямий шлях до

формування постстресових розладів.

• Не залишати дитину наодинці із своїми переживаннями, проте і не

докучати їй.

• Ні в якому разі не соромити дитину і не винуватити в тому, що ста-

лося або в поведінці після травмуючої події.

• Бути готовими раз за разом обговорювати ті самі речі.

• Заручитися самим надією на те, що травму можливо пережити.

• Пам’ятати, що частині дітей з різних причин не вдається упоратися

із наслідками травматичного стресу самостійно, і вони потребують

професійної допомоги.

• У разі ВАШОГО ХВИЛЮВАННЯ за стан дитини або тривалості не-

звичної поведінки дитини БІЛЬШЕ МІСЯЦЯ – ЗВЕРНУТИСЯ по до-

помогу ДО ПСИХОТЕРАПЕВТА.

Що таке посттравматичний стресовий 

розлад (ПТСР) ?

http://health.obozrevatel.com/diseases/87903-sovetyi-perezhivshim-zhutkie-sobyitiya.htm

(перекладено і доопрацьовано)

Це захворювання розвивається, якщо людина пережила реальну або потенційну загрозу життю. Також цьому ризику піддаються свідки страшних подій і люди, які мали справу з їх наслідками наслідками (зокрема, працівники аварійних служб і співробітники правоохоронних органів, медичні працівники, волонтери). Буває, що ПТСР відчувають близькі та друзі людей, які пережили травму.
Такий стан виникає, якщо було порушено почуття довіри та безпеки, і людина відчула себе безпорадною. Якщо людина пережила травматичну ситуацію, то цілком нормально, що вона почуває себе переляканою, тривожною і розгубленою. Вона погано спить, пробуджується від жахливих сновидінь, відчуває страх і не може перестати думати про те, що сталося; вона знаходиться в полоні постійного переживання небезпеки і болючих спогадів. У більшості людей ці прояви недовговічні  і з часом минають самі по собі. Це НОРМАЛЬНА реакція не ненормальні умови. Але якщо вони не слабшають протягом декількох днів чи навіть тижнів, це може бути проявом ПТСР.
ПТСР розвивається в залежності від особливостей кожної людини. Зазвичай, такий стан дає про себе знати протягом декількох годин або днів після травмуючої події, але буває що ПТСР проявляється через тижні, місяці і навіть роки.

У посттравматичний період людині може здаватися, що її життя вже ніколи не стане таким, як до трагічної події.

Подолати посттравматичний стресовий розлад можна ТІЛЬКИ при правильному ЛІКУВАННІ та ПІДТРИМЦІ близьких.

Ознаки посттравматичного стресового розладу

Симптоми ПТСР можуть виникнути раптово, поступово або нагадувати про себе час від часу. Вони можуть з'являтися ніби нізвідки, а можуть «запускатися» чимось, що нагадує людині про страшну подію, якось пов’язано з нею: місце події, шум, запах, певні слова чи óбрази уяви.
При тому, що кожен відчуває ПТСР по-своєму, є три основні симптоми:
• нав’язливе намагання «переосмислити» неприємні події, відтворення їх в уяві (зокрема, у сновидіннях);
• прагнення уникати того, що нагадує про травму (наприклад, місця події);
• підвищені тривожність і емоційне збудження, постійна настороженість, підозріливість.

Додаткові ознаки ПТСР:

Гнів і дратівливість; почуття провини, сорому  або самозвинувачення; зловживання алкоголем чи наркотиками; почуття недовіри і зради, а також «несправедливості долі»; депресія і почуття безвиході; суїцидальні думки; відчуття відчуженості; фізичні болі; поверхневий і неспокійний сон, жахливі сновидіння; здригання при дзвінках, оплесках та ін. буденних звуках; нездатність згадати цілі епізоди пережитої травми; відчуття, що людині «не судилося» знайти роботу, створити сім'ю тощо.

Якщо Ви підозрюєте, що у Вас або Вашої близької людини є ПТСР, потрібно негайно ЗВЕРНУТИСЯ ПО ДОПОМОГУ ДО ПСИХОТЕРАПЕВТА ЧИ ПСИХОЛОГА. Чим скорше буде виявлений ПТСР, тим легше і швидше його вилікувати. ПТСР не є ознакою слабкості чи нездатності «взяти себе в руки», «не розпускатися». Для подолання цього стану необхідно прийняти травмуючу подію –  як частину Вашого минулого, не намагатися її «забути», не відгороджуватися від неї. Її потрібно саме ПЕРЕЖИТИ, ПРИЙНЯТИ – І ВІДПУСТИТИ. За підтримки фахівця зробити це легше.
При ПТСР  для людини природньо прагнути уникати хворобливих спогадів і переживань. Але якщо Ви спробуєте відгородитися від хворобливих спогадів, не зважати на них, буде тільки гірше. Емоції нікуди не подінуться і будуть проявлятися в моменти стресу або коли ваш самоконтроль буде слабшати. Спроби постійно контролювати ситуацію тільки виснажать Вас, будуть марно забирати сили, потрібні Вам, аби повернутися до нормального стану. Занедбаний ПТСР може вплинути на все ваше подальше життя. А Ви заслуговуєте на краще!

Поради:

• Не віддалятися від своїх друзів і близьких. В жодному разі не можна втрачати зв'язок з людьми , які піклуються про Вас. Підтримка з боку інших людей є життєво важливою для Вашого одужання.
• Розгляньте питання про приєднання до групи підтримки для постраждалих від такого ж типу травми. Група підтримки може допомогти вам почувати себе не ізольованим і не самотнім. Завдяки групі можна також побачити нові для себе способи подолання і навчитися їм. Це зробить Вас сильнішим і мудрішим.
• Не вживайте алкоголь або наркотики. Тому що, коли Ви намагаєтеся «залити» своє горе, Вам стає легше тільки на короткий час, але в загальному ПТСР посилюється. Вживання психоактивних речовин погіршує багато симптомів ПТСР, які проявляються в емоційному онімінні, соціальній ізоляції, гніві і депресії.

Допоміжні способи у подоланні ПТСР (способи самодопомоги):

Дізнайтеся якомога більше про ПТСР;
Приєднайтесь до групи підтримки;

Довіртеся близькій людині; говоріть з людьми про Ваші переживання і почуття, а не про саму подію;
Проводьте час з позитивно налаштованими людьми; розмовляйте з тими, хто переніс у минулому важкі ситуації і дав собі з ними раду;

Якщо ви віруюча людина або маєте групу духовних однодумців, зберігайте зв’язок з ними; приділіть увагу Вашій вірі і духовним потребам; звертайтеся у молитвах до Бога;
Насолоджуйтесь тишею природи;

Практикуйте релаксацію і медитацію;

Займайтеся спортом на свіжому повітрі; подбайте про поживну їжу і достатній сон: не тільки ваша душа, а й тіло потребує догляду і підтримки;
Уникайте алкоголю і наркотиків;

Займайтеся повсякденними, звичайними для себе життєвими справами; структуруйте свій час і старайтеся дотримуватися плану; відновіть свої улюблені заняття.

Поради для рідних і друзів людини, що страждає на ПТСР.

Якщо у того, кого ви любите, є ознаки ПТСР, піклуйтеся про нього і підтримуйте. ПТСР може бути важким випробуванням для сім'ї. Вам буде складно зрозуміти, чому близька людина замкнулася в собі чи стала «байдужою». Іноді її поведінка буде ​​нестабільною, непередбачуваною. ПТСР може навіть призвести до втрати роботи і колишніх захоплень .

Якщо у Вашій сім'ї є людина, що перенесла травму і перебуває в стані ПТСР:

Будьте терплячими і намагайтеся зрозуміти близьку людину. Наберіться терпіння. Людині з посттравматичним стресовим розладом, можливо, буде потрібно говорити про травматичну подію знову і знову. Це частина процесу її видужання. Слухайте її ще і ще – скільки вона потребуватиме, кажіть їй про свою любов, підтримку, про свою віру в її сили, про свою готовність бути поруч з нею.
Намагайтеся поступово скеровувати її думки на позитивне майбутнє: улюблені заняття, відпочинок, життєві успіхи, надійні стосунки; якщо це доречно – помрійте разом з нею. Але будьте щирими і правдивими у своїй підтримці. Краще просто взяти за руку чи обійняти, ніж обіцяти нездійсненне чи фальшиво підбадьорювати. Не кажіть їй: «Візьми себе в руки», «Забудь про це», «Не згадуй більше!». Але не треба і «залипати» в гóрі чи підтримувати позицію жертви. Минуле повинно стати досвідом і залишитися в минулому.
Не сприймайте симптоми ПТСР близької людини – емоційне заціпеніння і гнів – на свій рахунок. Якщо Ваша рідна людина здається відчуженою, дратівливою, пам'ятайте, що це не має відношення до Вас чи Ваших стосунків.
Якщо людина не йде на розмову про травмуючу подію, не тисніть на неї. Їй неймовірно складно говорити про це. Але дайте зрозуміти, що якщо людина захоче поговорити, Ви готові її вислухати.

Чому не можна жити в стані ПТСР?

ПТСР може зруйнувати вашу сім'ю. Ви можете виявити, що віддалилися від рідних і близьких, не в змозі ладнати з людьми,  що Ви стали сердитими або навіть жорстокими.
ПТСР може викликати інші проблеми із здоров'ям. Доведено зв'язок між ПТСР і хворобами серця.
ПТСР може викликати алкоголізм .
ПТСР може позбавити Вас радості життя.

Види лікування ПТСР :
• Персональна психотерапія, сфокусована на травмі, – індивідуальна та групова.

• Сімейна психотерапія. Вона допомагає рідним і близьким зрозуміти, через що Ви проходите. Подібна терапія зближує і допомагає краще зрозуміти одне одного в сім'ї.
• Медикаментозне лікування. Іноді людям з ПТСР  призначають ліки, щоб полегшити прояви депресії або тривоги. Медикаменти не вилікують причини ПТСР, але зроблять людину менш пригніченою і спокійнішою.

Лікування ПТСР - це довгий і нелегкий процес. Фахівці і близькі люди готові допомогти Вам на шляху до одужання.

Мені здається, що цей мультфільм підніме Вам настрій... Не відмовляйтесь від допомоги, якщо Ви її потребуєте, не відштовхуйте тих, хто Вам справді може допомогти...